Чому гальмувалася декомунізація: у Дніпрі кропивницький науковець розповів про топоніміку Приінгулля і Придніпров’я (ФОТО)
“Декомунізація – це одна із найважливіших стратегічних перемог, яку ми здобули у цій гібридній інформаційній війні”, – таким був основний меседж виступу кропивницького філолога під час десятої конференції “Історія придніпровського надпоріжжя”, яка відбулася минулого тижня у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара.
Доцент кафедри української літератури Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Олександр Ратушняк став учасником конференції на запрошення організатора – доктора історичних наук Сергія Світленка.
“Це конференція, у першу чергу, істориків, але вона торкалась топоніміки. А це наука, яка дотична до трьох інших наук: історії, лінгвістики, географії. Тому мене запросили, як філолога і як активного учасника перейменувальних процесів у місті. Моя тема стосувалася топоніміки нашого краю – Приінгулля і Придніпров’я”, – розповів Першій електронній Олександр Ратушняк.
У рамках доповіді про топоніміку найдетальніше розглядали питання перейменувальних процесів. Тим паче, що на території нашого краю було два великих об’єкти, які підпадали під “Закон про декомунізацію” – колишні Кіровоград та Дніпропетровськ.
За словами Олександра Ратушняка, у свої доповіді від робив акцент на важливості декомунізації:
“Декомунізація – це одна із найважливіших стратегічних перемог, яку ми здобули у цій гібридній інформаційній війні. І це був мій основний меседж. Багато людей кажуть, що це не на часі, що це відволікання і так далі. Але мало хто розуміє, що ми живемо у світі символів. І пам’ятники, і топоніми, і назви міст, вулиць – це все визначає наше повсякдення, підсвідомо ми (навіть цього не розуміючи) формуємо свою ідентичність. Ця самоідентифікація у людей, які, до прикладу, живуть у “Кіровограді”, буде абсолютно відмінна від тих, які мешкають у Кропивницькому. Хоча ми цього і не усвідомлюємо до кінцях, але цей фактор є”, – розповідає Олександр Ратушняк.
Окрім того, науковець зачіпає тему того, чому так тяжко йшла декомунізація. Якщо із демонтажем пам’ятників ідея реалізувалася продуктивно без очікування на коментарі протилежних сторін, то у питанні перейменування протекція міфічної “стабільності” гальмувала процес:
“Декомунізація почалася з Революції Гідності, з Ленінопаду. Пам’ятники демонтувати, звісно, простіше. Тут треба гурт ентузіастів, які приходять і демонтують, а потім все узаконюється. А перейменування вулиць і міст (особливо таких, як Дніпропетровськ і Кіровоград) потребувало дуже ретельної підготовки. Треба було спочатку провести громадські слухання, потім затвердити варіанти на сесії міськради, подати їх на погодження Інституту національної пам’яті, і тільки потім за нову назву голосували депутати Верховної Ради. Це вся процедура наражалася на шалений спротив”.
Олександр Ратушняк виокремлює три основні причини – це ряд психологічних факторів, які закорінилися у свідомості суспільства:
“По-перше, люди мислять інерційно. Це так звана “психологічна інерція” – коли люди звикли до того, що в них є і все нове їх лякає, викликає спротив. По-друге, багато людей не позбавилися від оцього “постколоніального мислення” – залишку “совєтського”. Це коли люди живуть і вірять, що їхні справжні герої – Кіров, Ленін. Насправді ж, це наслідок продукту радянської міфології.
Третій чинник спротиву – стокгольмський синдром жертви. Найкращих українців, які сміливі, які гідно заявляли про свою національну приналежність, про свою громадянську позицію – винищували, розстрілювали. І ті, хто залишились, генетично в собі несуть оцей страх заявити про себе, що ти – українець. Вони бояться цього. Навіть у публічному місці вони виходять із зони комфорту і мімікрують – стають російськомовними. Це на підсвідомій пам’яті – кращих українців знищили, а гірші себе приховали”, – каже Олександ Ратушняк.
Саме такими були основні думки, які намагався донести під час конференції у Дніпрі Олександр Ратушняк.
Окрім доповіді, у науковця було ряд візитів та заходів у Дніпрі, якими він ділився у соцмережі Фейсбук.
