Андрій Денисенко: звільнення Дніпра — одна з головних задач, які стоять перед сучасним поколінням українців

logo

Андрій Денисенко: звільнення Дніпра - одна з головних задач, які стоять перед сучасним поколінням українців

Народний депутат України Андрій Денисенко на своїй сторінці у Facebook зазначив, що звільнення з полону гребель річки Дніпро надасть їй друге дихання і відродить її екосистему, яка стрімко занепадає вже протягом десятків років.

Денисенко зауважує, що колись стрімкий, чистий та змієподібний Дніпро, котрий рвав камінь і дух, давав життя міріадам небачених нині риб, озонуючи воду зубами своїх порогів, зараз вмирає просто на очах, перетворюючись на стояче смердюче болото. Однією з головним причин цього стало загородження річки в радянські часи цілою низкою дамб.

«Гігантський варварський більшовицький експеримент з підкорення сил природи та мурування каскаду ГЕС на великій рівнинній ріці призвів до катастрофічних змін в екосистемі. Ще на моїй дитячій пам‘яті вода у Дніпрі вкривалася рясним зеленим водоростям тільки в серпні, а зараз зацвітає вже у червні. Але навіть мої батьки вже не бачили дніпровських осетрів та білуг. Затоплені 7 тисяч квадратних кілометрів цінних земель, унікальні природні та історико-культурні комплекси Дніпрових порогів та Великого Лугу, а всі очисні водопостачальних підприємств забиті сотнями тон синьо-зелених водоростів», — пише народний депутат.

Окрім цього, Денисенко звертає увагу на те, що виробництво електроенергії не покриває витрат на утримання гідроспоруд водосховищ, а транспортна проблема на Дніпрі була вирішена ще в 19 столітті пробиттям судноплавних каналів у порогах.

Таким чином, наразі існують усі підстави аби розпочати поступовий процес вивільнення Дніпра з полону.

«Звільнення з полону гребель, з під надмогильних брил стоячої води — це комплексна задача, яка передбачає відповідну стратегію, низку рішень і програм на державному рівні та потребує серйозної суспільної дискусії. Але спуск водосховищ і очищення Дніпра — це саме те, що задасть новий темпоритм диханню Славутича й диханню Вкраїни», — підсумував Андрій Денисенко.

Автор: Антон МОРОЗ