15 серпня в українському Катеринославі: автономія України від селян, а при Гетьманаті закон про громадянство та українознавство у школах

logo

15 серпня в українському Катеринославі: автономія України від селян, а при Гетьманаті закон про громадянство та українознавство у школах

15 серпня 1917-го року в Катеринославі завершався з’їзд губернського селянства. У шикарному залі Комерційного клубу на Новодворянській вулиці (нині Володимира Вернадського, колишня Дзержинського) селяни з 13 по 15 серпня вирішили купу питань, — визнали владу Української Центральної Ради та Генерального Секретаріату як крайових, українських органів влади, визнали Катеринославську губернію у складі України та об’єдналися з суто українською організацією Селянська Спілка. Однак протягомі усіх цих трьох днів точилися суперечки стосовно автономії України, — селяни велися на російську пропаганду, що стверджувала, що якщо Україна отримає «територіальну автономію», то земля перестане належати селянам, та ж сама підвішена ситуація буде стосуватися і підприємств. Уже у Росії стверджувалось цілком протилежне, — що залізниці в Україні будуть відірвані від Російської республіки і це у часи складної ситуації на фронті, де республіка ще вела війну проти Австро-Угорської та Німецької імперій.

Врешті-решт після доволі складних дискусій селян та делегатів Української Центральної Ради селяни погодилися, що у майбутньому вимагати у Установчих зборів, просто «автономії», а не «територіальної автономії» аби це не викликало таких значних дискусій та протиріч. «Знаменитим зостанеться цей день тим, що російські соціалісти увійшли з українськими соціалістами і взагалі з селянами до повної згоди. Вони, мабуть побачили, що селяне не такі стали, якими були два місяці назад, коли, бувало їх за ніс водили не певні люди. Зараз були селяни вже не ті. Вони тепер казали, що тоді їм не розтолкували, що таке «територіальна автономія. От через те вони одкинули «територіальну». Цей уже іменно було не так. Тепер зовсім другий настрій у селян. Коли їм докладно розказали, яке добро нам росіяне мислить, як вони забрали в плін і землю, і кістки славних запорожців з їх гетьманом Сагайдачним на острові Хортиця, коли вони нашу Катеринославщину хочуть притулить до московщини, – тут уже заговорило серце в грудях як слід», — вказував протокол з’їзду.

Через рік, 15 серпня 1918 року, уже у гетьманському Катеринославі латиська громада міста вирішила відмовитися від громадянства Української Держави. Тиждень тому у Катеринославі був оприлюднений закон «Про громадянство Української Держави», згідно з яким від громадянства можна було добровільно відмовитися, склавши відповідну заяву. Латиська громада, провівши внутрішні збори, констатувала, що 500 чоловік з громади відмовилися стати громадянами Держави гетьмана Скоропадського. Вони почали готувати список осіб, що згідно з тим же законом «Про громадянство» мали через 6 місяців покинути території України.

В той же день у місті пройшли останні курси з українознавства, для вчителів та викладачів. Курси, введені Міністерством освіти України тривали місяць та мали на меті підготовити викладачів до нового навчального року, з якого у школах міста та регіону вводилася ця нова дисципліна, що включала в себе лекції з історії та географії України, української літератури та мови. Учням до 5 класу дисципліна читалася 3 години, 6-7 класів – 4 години. Що цікаво, кожний вчитель, що пройшов ці підготовчі курси отримував 100 карбованців платні. З повідомлень преси тих часів ми знаємо, що ці курси пройшли відомі у Катеринославі вчені, письменники та діячі Української Народної Республіки та Української Держави, — Дмитро Яворницький, Панас Феденко та Василь Біднов. Дмитро Яворницький у новий учбовий рік очолить кафедру українознавства у щойно створеному Катеринославському університеті, а Василь біднов отримає запрошення викладати у Державному Університеті у Камянець-Подільському.

Автор: Максим МІРОШНИЧЕНКО

Комерційний клуб (нині клуб «Опера»), у якому автономію України вимагало селянство губернії у 1917-му

Дмитро Яворницький, один з найяскривіших представників українського руху у місті. За деякою інформаціюєю саме від був ініціатором перейменування міста у Січеслав у 1919-му році